Коли хреститися, коли кланятися

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 19 травня 2014, 11:05

Автор: Ігор Дідух

Перегляди: 13569

Переклад статей Костянтина Пархоменка (оригінал-1 та оригінал-2)

Коли хреститися, коли кланятися…

Отже, молитовні жести. У який час парафіянин повинен осіняти себе хрестом (тобто хреститися), а в який – кланятися?

Сама гарна порада, яку можна дати людині, зовсім незнайомій з Уставом богослужіння та з правилами поведінки під час богослужіння, – це стежити за тим, як поводяться священик і диякон. Вони хрестяться й кланяються – і парафіяни повинні. Вони встають на коліна – і парафіянам потрібно схилити коліна. Навіть одне спостереження за тим, що і як роблять священнослужителі, за короткий час дозволить засвоїти культуру поведінки за богослужінням і відповість на багато питань.

Поклони

Існує три види поклонів:

1. Просте преклоніння голови;
2. Поясний поклон: ми схиляємося в попереку. Якщо додержуватися строгих правил, то під час поясного поклону ми повинні нахилятися вперед настільки, щоб торкнутися пальцями підлоги.
3. Земний уклін: Ми встаємо на коліна й схиляємо голову до землі. Потім встаємо.

Відповідно до правил церковного Уставу під час богослужіння вживаються у відповідних випадках усі три типи поклонів. У який час – які, ми зараз розповімо:

Преклоніння голови

Коротке преклоніння голови ніколи не супроводжується хрестом, ми просто схиляємо голову або легко нахиляємо корпус:

А. На слова священика Мир всем; Благословение Господне на вас, того благодатию и человеколюбием...; Благодать Господа нашего Иисуса Христа и любы Бога и Отца и причастие Святаго Духа буди со всеми вами

Б. На слова церковних пісень: припадем, поклонимся.

В. Щоразу, коли священик благословляє не Хрестом, а рукою. Коли ж священик благословляє Хрестом (наприклад, після Літургії, на відпусті, або в інші моменти, слід перехреститися й після цього зробити поясний уклін)

Г. Щоразу, коли священик (або архієрей) благословляє свічами.

Д. Щоразу, коли тебе кадять. Кадінням диякон (або священик) виражає людині повагу як образу Божому. У відповідь ми кланяємося диякону (або священикові). Виключення – у ніч Святого Великодня. Тоді священик кадить із Хрестом у руці й вітає всіх вигуком Христос Воскресе. От отут потрібно спочатку перехреститися, а потім поклонитися.

Тривале преклоніння голови

При возгласах диякона: Главы ваша Господеви преклоните та Главы наша Господеви преклоним. При цих словах слід нахилити голову й стояти так увесь той час, поки читається молитва.

Е. Ми схиляємо голову під час Великого входу, тоді, коли процесія священнослужителів зупиняється на амвоні.

Ж. Під час читання Святого Євангелія.

Поясний уклін

Завжди перед поясним поклоном ми осіняємо себе хрестом! Осінивши себе хрестом, ми схиляємося в поклоні:

А. Після кожного прохання дияконскої ектенії, у той час, коли хор співає Господи, помилуй або Подай, Господи.

Б. Після кожного возгласа священика, яким той завершує ектенію.

В. Завжди при співі хором: Слава Отцу и Сыну и Святому Духу.

Г. На кожне: Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас (під час Літургії).

Д. Після співу Честнейшую Херувим.

Е. При читанні акафістів – на кожному кондаку та ікосі; при читанні канонів на вечірній службі – перед кожним тропарем.

Ж. Перед початком і після закінчення читання Євангелія, при співі хору: Слава Тебе, Господи, Слава Тебе.

З. Перед початком співу Символу Віри (на Літургії).

І. Перед початком читання Апостола (на Літургії).

К. Щоразу, коли священик благословляє Хрестом (наприклад, після Літургії, на отпусті, під час співу Многоліття та в інших випадках).

Л. Щоразу, коли благословляють Чашею, Хрестом, Святим Євангелієм та іконою.

М. На початку співу молитви Отче наш.

Н. Проходячи повз царські врата всередині храму, ми також повинні перехреститися й поклонитися.

Земні поклони

Земні поклони відміняються:

А. Від Великодня до свята Святої Трійці;

Б. Від свята Різдва Христова до свята Водохрещення (у дні Святок);

Г. У дні дванадесятих (дванадцяти великих) свят;

Д. У неділі. Однак тут важливо пояснити наступне: хоча із давнини неділя користувався особливою повагою, проте, деякі християни через побожне ставлення до святині Тіла й Крові Христових прагли й у ці дні робити перед святинею земні поклони. Так закріпився звичай допускати навіть у неділю два земні поклони:

1) після слів священика: Преложив Духом Твоим Святым;

2) тоді, коли Чашу з Тілом і Кров'ю Христовими виносять до всіх віруючих зі словами: Со страхом Божиим и верою приступите.

От у ці два моменти земні поклони навіть у неділю зробити благословляється. В інші моменти – не благословляється (крім поклонів перед Хрестом і Плащаницею, якщо вони перебувають посередині храму).

Перший з моментів – закінчення освячення Святих Дарів – нелегко відстежити, якщо царські врата закриті й через них не видно, як священнослужителі роблять земний уклін. У такому випадку, можна зробити земний уклін при возгласі священика: Святая святым.

Якщо день не недільний, то до цих двох земних поклонів під час Літургії потрібно додати ще один. Цей уклін робиться, коли Чашу останній раз являють віруючим. А це відбувається після Причастя. Коли всі причастилися, священик заносить Чашу у вівтар, благоговійно занурює в неї частки, вийняті із проскур, і тихо читає належні молитви. Після цього священик повертається із Чашею до віруючих і виголошує: Всегда, ныне и присно, и во веки веков! У цей час теж належить зробити земний уклін. Якщо день недільний, то потрібно осінити себе хрестом і зробити поясний уклін.

Е. Ще земні поклони відміняються до вечора для людини, яка причастилася. Але з початком вечірньої служби починається новий богослужбовий день, тому починаючи з вечора навіть причасник може робити земні поклони.

Ми сказали про те, коли земні уклони відміняються. Що ж сказати про те, коли вони, навпаки, належні?

Усіх випадків, коли земні уклони належні, не привести, їх багато. Важливо от що: завжди, що коли тих, що моляться, закликають покласти земний уклін, цей уклін роблять самі священнослужителі. Таких випадків багато під час Великого посту. Слідкуйте за священиками – і не помилитеся.

Стояння на колінах

В православній традиції не прийнято молитися, стоячи на колінах. Цього не знають і деякі батюшки. Дивишся, інший раз починається Євхаристичний канон – і всі у вівтарі встають на коліна та залишаються в такому стані. Друзі: молитися на колінах – це звичай Католицької Церкви. У Православ'ї встають на коліна на короткий час:

А. Під час перенесення святині (наприклад, на Літургії Передосвячених Дарів)

Б. Слухають раз у році уклінні молитви в День Святої Трійці;

В. Встають на коліна під час молитви (наприклад, після молебна), коли диякон (або священик) до цього закликав: Преклоньше колена, помолимся.

Г. Можна встати на коліна, коли повз проносять особливо шановану святиню, наприклад Чудотворну ікону, мощі.

Але просто так на коліна в храмі не встають і, тим більше, не залишаються в такому положенні тривалий час.

Осіняємо себе хрестом, але не робимо уклону

А. Під час читання шестопсалмія. Воно читається під час утрені, яка може служиться ранком, а може ввечері. Також шестопсалміє завжди відбувається під час всенощного бдіння, тобто в суботу ввечері й напередодні святкових днів.

Шестопсалміє складається із шести псалмів. У середині, після трьох псалмів, читець проголошує:

Аллилуиа, Аллилуиа, Аллилуиа, слава Тебе, Боже.
Аллилуиа, Аллилуиа, Аллилуиа, слава Тебе, Боже.
Аллилуиа, Аллилуиа, Аллилуиа, слава Тебе, Боже.
Господи, помилуй, Господи, помилуй, Господи, помилуй.
Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно, и во веки веков. Аминь.

Шестопсалміє відбувається в глибокій тиші й благоговінні. Ці шість вибраних псалмів говорять про очікування людством Месії – Спасителя. Тиша тут позначає той стан, у якому перебувало прадавнє людство напередодні Пришестя Христового: зосереджене очікування спасіння від гріха.

Б. При початку співу Символу віри;

Г. На початку читання Апостола, Євангелія (на Літургії, на всенощоному бдінні);

Д. При початку читання паремій (на всенощному бдінні перед великим святом)

Е. При проголошенні священиком слів Силою Честнаго и Животворящаго Креста (ці слова зустрічаються в деяких молитвах).

Дорога в храм

Ідучи в храм, найкраще подумки молитися, наприклад, читати 50-й і 90-й псалми, інші молитви. Є особлива молитва на цей випадок:

Вниду в дом Твой, поклонюся ко храму святому Твоему в страсе Твоем. Господи, настави ми правдою Твоею, враг моих ради исправи пред Тобою путь мой: яко несть в устех их истины, сердце их суетно, гроб отверст гортань их, языки своими льщаху. Суди им, Боже, да отпадут от мыслей своих, по множеству нечестия их изрини я, яко преогорчиша Тя, Господи. И да возвеселятся вси, уповающии на Тя, во веки возрадуются, и вселишися в них, и похвалятся о Тебе любящии Имя Твое. Яко Ты благословиши праведника, Господи, яко оружием благоволения венчал еси нас.

Цю молитву читають священнослужителі, коли входять у вівтар. Для всякого віруючого добре цю молитву прочитати перед входом у храм.

Перед входом у храм слід благоговійно перехреститися й поклонитися (можна тричі). По стародавній практиці, можна покласти земні поклони, тобто встати на коліна й торкнутися чолом землі. Але зараз найчастіше вживаються поясні поклони, земні можна зустріти тільки подекуди в монастирях.

Увійшовши в храм, потрібно також зробити уклін (або три), потім пройти до ікони, що лежить на середині храму (святкової), і поцілувати її.

Навіть якщо в храмі є чудотворна ікона або мощі, ми спочатку прикладаємося до ікони свята, що лежить на аналої, у середині храму, а потім ідемо до інших ікон.

Коли ми робимо уклін при вході в храм, добре (хоча це й не обов'язково) вимовити:

Боже, очисти мя, грешнаго.

Боже, милостив буди мне, грешному.

Боже, очисти мя, грешнаго, и помилуй мя.

Так само ми й виходимо із храму після закінчення богослужіння.

Поведінка під час богослужіння

Під час богослужіння ми повинні стояти благоговійно на одному місці й молитися. Ходити по храму, розмовляти, тим більше говорити на сторонні теми, сміятися – не прийнято. Мобільні телефони потрібно відключати або ставити на вібросигнал. Розмовляти по мобільному телефону в храмі не прийнято, крім крайніх випадків.

Як правильно прикладатися до святині

Сама вірна практика – перед тем, як прикластися до святині, двічі перехреститися й зробити поясний уклін. Потім поцілувати (благоговійно) святиню й ще раз перехреститися й зробити поясний уклін.

Так прикладатися до святині пропонує Устав. Так завжди, наприклад, роблять священнослужителі.

Прикладаючись до святині, якщо за нами стоїть черга, ніколи не слід застигати перед нею. Приклавшись, відходимо й поступаємося місцем іншим. Молимося ми про свої потреби, поки стоїмо в черзі.

Особливі випадки

У Великому пості читається молитва св. Єфрема Сирина. Сьогодні належить робити 3 земних поклони протягом молитви, потім 12 поясних поклонів, виголошуючи: «Боже, очисти мя, грешнаго», потім, після того, як молитву прочитають ще раз, уже цілком, – ще один земний уклін. До 17-го століття всі уклони були земні.

Найпоширеніші помилки

Одна з найпоширеніших помилок – це коли люди хрестяться й кланяються під час ектенії про Оглашенних (під час Літургії). Ці прохання створені для людей, що готуються до Таїнства Хрещення. Оскільки хрещені люди не є оглашенними, то ці слова адресовані не їм, і тому хреститися й кланятися під час цієї ектенії не годиться. Також не потрібно схиляти голову при словах: Оглашенные, главы ваши Господеви преклоните.

Благословення священика

За прадавньою традицією, ми одержуємо благословення єпископа або священика, складаючи долоні хрестоподібно (права зверху лівої). Після цього ми цілуємо благословляючу десницю. Перед прийняттям благословення ми не хрестимося.

Якщо ми почитаємо якогось ченця, диякона або навіть старця-мирянина, ми можемо виказати йому повагу, поцілувавши його руку.

Приймаючи частку антидора, ікону, якусь святиню від священика (або єпископа), ми також складаємо долоні хрестоподібно й цілуємо руку, яка дає нам святиню.

Прикладаємося до ікон

Уже говорилося, що, прикладаючись до святині, ми повинні зробити два поклони, потім прикластися до святого образа або мощів угодника Божого, а потім ще раз перехреститися й зробити уклін.

Коли ми цілуємо ікону, не можна цілувати її в лик. Це фамільярно й неблагоговійно.

Дитину Христа (якщо Він на Руках у Богоматері) ми цілуємо в ніжку.
Якщо перед нами поясне зображення Христа, ми цілуємо Руку або край одіяння.
Божу Матір цілуємо в Руку або в плече; святих – у руку.
Зображення глави Іоанна Хрестителя ми цілуємо у волосся, але, знову ж, не в лик.
Навіть, якщо на іконі зображене декілька святих осіб, ми повинні цілувати ікону завжди один раз.

Перевірте свої знання

А тепер через те, що ми з вами довідалися, розглянемо типові питання. Спробуйте спочатку відповісти на них самостійно, а потім звірте свою відповідь:

• У нашому храмі благочестиві парафіяни встають на коліна під час співу Херувимської Пісні. Чи потрібно так робити?
• Я говорив, що ми встаємо на коліна, коли виносять святиню. На Літургії Передосвячених Дарів це Святі Тіло й Кров Христові, в інші моменти це можуть бути ікона або мощі. На звичайній Літургії під час Великого входу, що відбувається вже під кінець співу Херувимської, переносяться звичайні хліб і вино, які як тільки потім стануть святинею. Виходить, ставати на коліна не потрібно.

 

• У нас у храмі під час Великого входу священик осіняє Чашею тих, що моляться. Ви сказали, що в Чаші в цей час просте вино. Чи потрібно нахиляти голову?
• Ми говорили, що коли нас осіняють Чашею, ми повинні робити хрест і поясний уклін. Так – правильно. На практиці в цей момент віруючі не осіняють себе хрестом, а просто поклоняються. Це дуже розповсюджена традиція, яка стала практично нормою. Так можна робити. Але все-таки вірніше поклонитися перед Чашею, спочатку осінивши себе хрестом.

 

• Чи потрібно вставати на коліна під час співу «Честнейшую Херувим», на всенощному бдінні?
• Ми встаємо на коліна під час читання або співу молитов, коли до цього нас призвав возглас диякона: «Преклоньше колена, помолимся». У випадку з піснею «Честнейшую Херувим» такого возгласу не було. Виходить, вставати на коліна не потрібно.

 

• Я якось бачив, що, коли священик виголошував «Мир всем!», деякі парафіяни складали долоні човником, ніби приймаючи в них благословення. Так можна робити?
• Неблагочестивим самочинством є те, коли миряни при загальному благословенні священнослужителя складають свої долоні, а потім ще й цілують їх. Ми говорили, що при благословенні священика (або єпископа) потрібно просто поклонитися.

/em