З приводу нових паспортів, кодів, номерів

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 27 серпня 2013, 13:34

Автор: Ігор Дідух

Перегляди: 2427

Наведу лист архімандрита Іоанна Крестьянкіна. Переклад (оригінал - "СОВРЕМЕННАЯ СМУТА ПО ПОВОДУ НОВЫХ ДОКУМЕНТОВ" - можна прочитати за цим посиланням):

У нинішні дні, коли небо й земля радіють про несказанну милість Божу – про народження у світі Спасителя його, коли Православна Церква 2000-літнім своїм страждальницьким стоянням в істині й спасительними своїми працями стверджує, що з нами Бог, коли сонм російських прославлених новомучеників заклав у фундамент Церкви плід свого красного сіяння, і Божою милістю народ Росії почав згадувати своє славне християнське минуле й знаходить тепер дорогу в храм Божий до Бога,– радіти б нам і жити живою вірою й безсумнівною надією на Бога й на Його Святу Церкву. Жити й щодня пам'ятати, що печать дару Духа Святого, отримана нами у святому хрещенні, зробила нас чадами Божими й дякувати Богу.

Але ні, у ці духоносні й світлоносні дні похмура тінь духовного збурення схвилювала уми й серця віруючих і позбавляє їх не тільки радості всесвітнього й вічного торжества, але й самої віри та благонадіяння.

Дорогі мої, і хто ж сьогодні зухвало віддає правління світом темним силам? 

Хто знову, як у часи Спасителя, підходить до Нього з лукавим питанням: Як Тобі здається? Чи дозволено давати подать кесареві, чи ні? (Мф. 22, 17; Мк. 12, 14; Лк. 20, 22).

А сучасною мовою це звучить так: "Чи ухвалювати нову систему оподатковування чи ні?"

Відповідь парадоксальна. Самі православні віруючі християни: священики й миряни, забувши про Промисел Божий, про Бога,– віддають владу темним силам.

І як тоді вопросителі Спасителя не задовольнилися Його відповіддю й відійшли до часу, щоб вигадати новий підступ на Нього, так і нині відповідь соборного церковного розуму й початі Церквою заходи щодо роз'яснення обстановки не прийняті,– і продовжує нагнітатися зніяковілість і сум'яття в середовищі Церкви й у середовищі народу Божого, а насправді творить усе це ворог Божий, ворог Церкви, ворог нашого спасіння.

Державна проблема про індивідуальні номери платника податків стараннями ворога Божого, неправдивими чутками про введення в номер трьох шісток знайшла в духовному світі велику силу смути й стала для нас тією перевіркою, яка виявила у віруючих відсутність віри Богу й довіри Матері-Церкви...

Дорогі мої, але ж саме цю мету й переслідував ворог, уводячи в штрих-код число "666", а ніяке інше. Але з якою легкістю і як безболісно це фатальне число було вилучено, коли воно зробило свою справу!

Число забрали, заяву про присвоєння номерів виключили, а смута й розкол у Церкві продовжують глибшати.

І розмови про печатку антихриста, про безблагодатність нашої Церкви, про близький кінець світу хвилюють уми. І сектантські, і протицерковні настрої й промови звучать уже й з амвонів церковних. В історії Церкви такі настрої прослідковувалися вже не раз, особливо в періоди політичних потрясінь, катастроф, війн і всякого роду "перебудов". Навіть великі стовпи Церкви помилялися.

От як описує подібні події насельник нашої святої Псково-Печерської обителі великий подвижник благочестя митрополит Веніамін (Федченков): причина подібних явищ лежить у душі людській: її завжди спокушає все таємниче, незвичайне, надприродне, чудесне; а особливо – страшне. А при цьому з'являється неправильна "ревність" про Бога... Це все давно відомо в духовному житті. Але періодично подібні рухи, як виверження вулканів,– починають виходити назовні. Звичайно це пов'язане з якими-небудь політичними потрясіннями, катастрофами, війнами, утисками.

Необхідно боротися із цією виразкою духовною. Сам апостол Павло почав цю боротьбу, написавши ціле 2-е послання до Солунян (а почасти й перше), де він забороняє вірити "духу, або слову, або посланню" (2 Фес. 2, 2-4). Незважаючи на це, подібні рухи в історії виникали знову й знову. І навіть великі стовпи Церкви помилялися в призначенні строків "кінця Всесвіту". Наприклад, святий Іоанн Златоуст прямо писав, що кінця світу потрібно очікувати близько "чотирьохсотого" року. "Я не погрішу"(!),- говорив він, указуючи приблизну дату близько 400 р. ... І погрішив: пройшло 1548 років із цього дня, кінця світу немає. Писане це в 8-му томі його творів, у поясненні [бесіди] Христа із самарянкою (Євангеліє від Іоанна, гл. 4).

Подібно цьому, і під час гоніння на ікони й іконопочитателів – 6-9 століттях – думав про "близький" кінець світу святий Феодор Студит. І взагалі багато і багато разів захоплювалися цією ідеєю. У Росії – про це говорив отець Амвросій Оптинський" (Митр. Веніамін (Федченков) "За Православ'я помилує мене Господь..." - Спб., 1998 р.)

Але ось ми дожили до 2001 року, а кінця світу досі немає, і життя триває. І Христос, що прийшов у світ грішних врятувати, продовжує Свій подвиг – любові до роду людського. Він дарував нам шлях до спасіння, і Він той самий на всі часи для християн і перших, і останніх часів – і це віра в Промисл Божий і життя по вірі.

Сам же Господь наш Ісус Христос у Своїй першосвященницькій молитві просить за всіх, що вірують у Нього, Бога-Отця: Я не молю, щоб Ти взяв їх із світу, але щоб зберіг їх від зла.

Дорогі мої, це про нас молить Христос! Так, Божим велінням ми, чада Божі, покликані жити у світі, а світ буває різний – християнський, язичеський, богоборчий, і в ньому, у такому різному, ми покликані пронести світло Христового вчення Істини, а це, по слову Писання,– "любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, воздержання. На таких немає закону".

У передсвятковому каноні на Водохрещення Господнє Церква гранично ясно описує ставлення до мирського й Божого для всіх, що йдуть вслід Христу. Він – Христос – "написался, но не поработился еси, кесаревым повелением повинуяся, аще бо и от работы утешение нам подая, вольно повинуешися и даньствуеши дидрахму, но законом греха первее проданные ны свободил еси ныне и сыноположения удостоил еси".

І за прикладом Спасителя ми, віруючі, коримося державним законам, залишаючись при цьому духовно вільними, як сини Божі, сини Світла!

І як не згадати нам у нинішній нашій ситуації того моменту в житті Церкви, коли вона ввійшла у свавілля революційної смути, і треба було вчитися жити й зберігати Церкву в період повного беззаконня.

А наш Святійший Патріарх Тихон зустрічав кожен день в спокої духу, тому що вірив Богу і Йому віддавав і Церкву, і себе, і народ Божий.

Віра Богу – от у чому наша сила, наше протистояння смуті й розколу в Церкві.

Свідчення дійсної віри залишили нам російські новомученики. Так, священномученик митрополит Веніамін Петроградський пише перед своєю мученицькою кончиною: "Я радісний і спокійний... Христос наше життя, світло й спокій. З Ним завжди й скрізь добре. За долю Церкви Божої я не боюся. Віри треба більше, більше її треба мати нам, пастирям. Забути свою самовпевненість, розум, ученість і дати місце благодаті Божій" – ось істинно християнський духовний настрой.

Віруючий живе у мирі з Христом, умирає в Христі і йде до Христа. І хто нас розлучить від любові Божої: ні скорбота, ні тіснота, ні наклеп на Бога й Церкву, яку сіє ворог роду людського?

А страх, «идеже не бе страха», тепер паралізував віру й відняв надію, і тінь вража силкується заслонити собою Сонце правди – Христа.

Так не буде!

Дорогі мої, як ми піддалися паніці – втратити своє християнське ім'я, замінивши його номером? Але хіба це може трапитися в очах Божих?

Хіба в Чаші життя хтось забуде себе й свого небесного заступника, даного в момент хрещення?

І не чи згадаємо ми всіх тих священнослужителів, мирян-християн, які на довгий період життя повинні були забути свої імена, прізвища, їх замінив номер, і багато так і пішли у вічність із номером. А Бог прийняв їх у Свої Батьківські обійми як священномучеників і мучеників, і білі переможні ризи приховали під собою арештантські бушлати.

Не було імені, але Бог був поруч, і Його провід вів віруючого ув'язненого крізь покрову смертну щодня.

У Господа немає поняття про людину як про номер, номер потрібний тільки сучасній обчислювальній техніці, для Господа ж немає нічого дорожчого живої людської душі, заради якої Він послав Сина Свого Єдинородного Христа-Спасителя. І Спаситель увійшов у світ із переписом населення.

А що сказати про контроль і тотальне стеження, якими так лякають простодушних людей? Коли й у якій державі не було таємної канцелярії? Усе було... і все є... і буде... але ніщо не заважає рятуватися віруючій людині. І кожний іде по життю своїм хресним шляхом, вірою проходячи все, що зустрічається на життєвому шляху. І віруючий усе приймає від руки Божої з упевненістю, що все направлене йому до порятунку.

Подумати б нам краще про те, про що, дійсно, завжди треба пам'ятати православному християнинові – про всевидюче Око Боже, Яке бачило, як ткалася наша плоть, про ангела світла й ангела тьми, що сторожать кожен наш крок, кожну думу – від дитячої колиски й до гробової дошки. А чи думаємо ми про це?

Зараз ми усе більше боїмося печатки антихриста, яка буде «во время оно», під час, до якого ми не знаємо, чи доживемо. А от про печатку нашого особистого гріха мало хто навіть замислюється. Але саме вона, ця печатка, віддає людину у владу антихристових стихій і справ і є дійсним прообразом тієї печатки, якої насправді варто боятися!

І ніщо божественне не пройде крізь цю страшну гріховну печатку, якою ми щодня запечатуємо свій розум і серце.

Господь же, знаючи нашу неміч, дав нам покаяння – розрішення від гріха. Але це очищення душі, розуму й серця відбувається тільки в Церкві, тільки в Таїнствах.

І саме на Церкву зараз так ополчився ворог.

Так, усе Божественне Писання звершиться без сумніву.

Так, буде перед кінцем світу три з половиною роки така туга, якої не було від створення світу, і цим знаменується влада антихриста.

Так, буде Славне й Страшне Пришестя Спасителя, Який уб'є ворога духом вуст Своїх.

Усе буде, але – коли? Часи й строки поклав у Своїй владі Господь Бог-Отець, а зупинити Промисл Божий або змінити його не в силах ніяка сама могутня рука.

І нам не вдасться ні наблизити цей час, ні запобігти.

А жити треба тепер, зараз, жити треба в Богові.

А вже зараз кличуть людей у ліси, у пустелю, у потаєні кімнати.

Не брати номер, не входити в нову систему державного обліку, піти від світу, піти із Церкви.

Але як же рятуватися?

Як жити, як ростити дітей у Богові, про це змовчують всі.

І вже зараз потік гірких, слізних і здивованих листів захлиснув духівників.

Церква наша вже має свій податковий номер, і в неї вже ходити не можна.

І бабуся, яка усе життя своє й у самий тяжкий час зберігала вірність Богові й Церкві, тепер, будучи на кінці життя, відпадає від Рятівного Церковного ковчега.

І хто відповість перед Богом за спокушення малих цих, які простодушно спіткнулися про те, що до духовного життя не має ніякого відношення,– про податковий номер...

От і дивіться, яка перевірка нашої віри, її розумності, її духовності йде зараз.

Печатка Христова з'явилася у світі після здійснення Його рятівного подвигу. Хрест, що був знаряддям ганебної страти, освячений кров'ю й благодаттю Господа нашого Ісуса Христа, став Христовою печаткою необмеженої сили на все враже.

Тепер же говорять тільки про число 666 як печатку антихриста. Але хіба він уже одержав владу у світі? Хіба стерлися державні кордони, і мир і безпека заколисуюче пестять наш слух?.. І антихрист запанував, визнаний усіма як всесвітній правитель, одержавши тем право на свою печатку? Але ще Апостол і Євангеліст Іоанн Богослов говорить, що в його час з'явилося багато антихристів. А що скажемо про сьогодення, наш час? Хіба що стає мало християн і багато, дуже багато антихристів. Їх багато – невірів, баламутів, спокусників, розкольників і розбещувачів, але це ще не той єдиний антихрист, який попущенням Божим одержить владу над світом і живучими в ньому на три з половиною роки. І треба нам усім пам'ятати, що ми тепер ще живемо в спаситель ний час, в час благодатний, коли Спаситель світу Христос готовий прийняти й урятувати всякого грішника, який молить Бога про свій порятунок.

От і будемо рятуватися в Церкві, обгороджуючи себе страхом Божим від усякого гріха, від лукавства, неправди й фальші, від самозвеличення й свавілля. І добре б тепер, коли в народі пробуджується християнська самосвідомість, зрозуміти нам усім, кому й навіщо потрібні тепер такі нехристиянські методи боротьби за "волю".

Та й від чого повинні ми бути вільні?

• Від християнської церковної дисципліни, коли соборний голос Церкви оскаржується особистою думкою?
• Від Церкви єдиної соборної, розкольницька частина якої кличе людей в "катакомби", щоб вона виродилася в секту?
• Від виплати податків, щоб по слову Писання: "хто зібрав багато, не мав зайвого, а хто мало – не мав недоліку?" І не чи насторожить чад Церкви те, що в бажанні досягти своєї мети борці не гребують користуватися методом батька неправди диявола – НАКЛЕПОМ?

З початку виникнення цієї смути я написав чимало приватних листів стосовно індивідуального податкового номеру.

І ось один з них волею Божою було оприлюднено через Інтернет Сретенським монастирем на широку аудиторію. Але лист оголосили підробкою. І сьогодні я знову й знову підписуюся під цим моїм листом.

І саме в ньому звучить моє сприйняття всього, що відбувається, а не в тій анонімці, яку опублікували невідомі наклепники в газеті "Русский вестник" (№№ 46-48 за 2000 рік), нав'язуючи в ній свою думку моєму імені.

Тепер же у зв'язку з тим, що моє ім'я вплітають у свій наклеп ті, хто бореться із Церквою, я зобов'язаний сказати всім, хто залучений у цей психоз:

БІЙТЕСЯ ПОДІЛУ Й РОЗКОЛУ В ЦЕРКВІ!

Бійтеся відпасти від Матері-Церкви, тільки вона одна й стримує лаву антихристиянського розгулу у світі тепер!

Бійтеся судити церковне священноначалля,– тому що це загибель і без антихристової печатки!

БІЙТЕСЯ ГРІХА!

Ми підемо з життя задовго до того, коли з'явиться той страх, який обуяв усіх тепер. Але, відпавши від Церкви, ми й успадковуємо саме те, чого так боїмося зараз.

Викарбуємо ж на скрижалях серця й розуму духовну основу нашого єднання з Богом:

«Сыне, даждь ми твое сердце»

Душу й серце, вірне Богові, Господь не віддасть на попрання ворогу! Обдурити людину легко й іншій людині, обдурити нас ворогу з його багатовіковим досвідом у неправді нічого не варто.

При сучасних технічних можливостях можна таємно і явно запечатати всі народи й "номерами", і "чипами", і "печатками". Але вони душі людської не можуть ушкодити, якщо не буде свідомого зречення від Христа й свідомого ж поклоніння ворогу Божому.

І животворящі слова Спасителя нашого так будуть посібником і путівником нам по життєвому бурхливому морю: «Мир оставляю вам, мир Мой даю вам; не так, как мир дает, Я даю вам. Да не смущается сердце ваше и да не устрашается (Ин. 14, 27), веруйте в Бога, и в Меня веруйте (Ин. 14, 1)».