авто

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

Переклад статті на days.pravoslavie.ru

Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити в людстві спогади про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Господь наш Ісус Христос. Імператор Адріан (117-138) наказав засипати землею Голгофу та Гроб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичеської богині Венери та статую Юпітера. На це місце збиралися язичники й робили ідольські жертвопринесення.

Костянтин і Олена

Однак через 300 років Промислом Божим великі християнські святині – Гроб Господній і Животворящий Хрест були знову знайдені християнами й відкриті для поклоніння. Це відбулося при рівноапостольному імператорові Костянтину Великому (пам'ять 21 травня), першому з римських імператорів, що припинив гоніння на християн. Святий рівноапостольний Костянтин Великий (306-337) після перемоги в 312 році над Максентієм, правителем Західної частини Римської імперії, і над Лікінієм, правителем Східної її частини, в 323 році зробився єдинодержавним правителем величезної Римської імперії. У 313 році він видав так званий Міланський едикт, по якому була узаконена християнська релігія й гоніння на християн у Західній половині імперії припинилися. Правитель Лікіній, хоча й підписав на догоду Костянтину Міланський едикт, однак фактично продовжував гоніння на християн. Тільки після його остаточної поразки й на Східну частину імперії поширився указ 313 року про віротерпимість. Рівноапостольний імператор Костянтин за сприянням Божим одержав у трьох війнах перемогу над ворогами, бачив на небі Боже знамення – Хрест із написом "Цим переможеш".

Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп'ятий Господь наш Ісус Христос, рівноапостольний Костянтин направив у Єрусалим свою матір, благочестиву царицю Олену (пам'ять 21 травня), вручивши їй лист до Патріарха Ієрусалимського Макарія.

Vozdv

Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в похилих роках, вона з наснагою взялася за виконання доручення. Язичеські капища й ідольські статуї, що наповнювали Єрусалим, цариця повеліла знищити. Розшукуючи Животворящий Хрест, вона розпитувала християн і іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея по імені Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували й, сотворивши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом, зроблена по наказу Пілата, і чотири цвяхи, що пронизали Тіло Господа. Щоб довідатися, на якому із трьох хрестів був розіп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі поклав хрести на небіжчика. Коли був покладений Хрест Господній, мрець ожив. Побачивши воскреслого, усі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Християни, які у незліченній кількості прийшли поклонитися Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти, воздвигнути Хрест, щоб всі могли, хоча звіддаля, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх та інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, взиваючи: "Господи, помилуй", благоговійно поклонявся Чесному Древу. Ця урочиста подія відбулася в 326 році.

При обретінні Животворящого Хреста відбулося й інше чудо: важко хвора жінка, при осіненні її Святим Хрестом, відразу зцілилася. Старець Іуда й інші іудеї увірували в Христа й прийняли святе Хрещення. Іуда одержав ім'я Кіріак і згодом був висвячений в єпископа Ієрусалимського. За царювання Юліана Відступника (361-363) він прийняв мученицьку смерть за Христа. 
Свята цариця Олена ознаменувала місця, пов'язані із земним життям Спасителя, заснуванням більше 80 храмів, споруджених у Віфлеємі – місці Різдва Христова, на горі Єлеонській, звідки Господь вознісся на небо, в Гефсиманії, де Спаситель молився перед Своїми стражданнями й де була похована Божа Матір після успіння. У Константинополь свята Олена привезла із собою частину Животворящого Древа і цвяхи. Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний храм на честь Воскресіння Христова, що включав у себе і Гроб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Олена не дожила до освячення храму; вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. Наступного дня, 14 вересня, було встановлено святкувати Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста.