Успіння Пресвятої Богородиці

Деталі

Опубліковано: Середа, 28 серпня 2013, 14:08

Автор: Ігор Дідух

Перегляди: 2172

Переклад статті на days.pravoslavie.ru

Після Вознесіння Господа Матір Божа залишалася на піклуванні апостола Іоанна Богослова, а за його відсутності жила в будинку його батьків біля гори Єлеонської.Для апостолів і всіх віруючих Вона була розрадою й повчанням. Розмовляючи з ними, Матір Божа повідала про чудесні події Благовіщення, непорочного зачаття й нетлінного від Неї народження Христа, Його дитинства й усього земного життя. Подібно апостолам, Вона насаджувала й утверджувала Християнську Церкву Своєю присутністю, словом і молитвами. Благоговіння апостолів до Пресвятої Діви було надзвичайне. Після прийняття Святого Духа в знаменний день П'ятидесятниці вони перебували в Єрусалимі близько 10 років, служачи спасінню іудеїв і бажаючи частіше бачити й чути від Неї Божественні слова. Багато з новопросвічених вірою навіть приходили з далеких країн у Єрусалим, щоб бачити й чути Пречисту Богородицю.

Під час гоніння, спорудженого Іродом на юну Церкву Христову (Діян. 12, 1-3), Пресвята Діва Марія разом з апостолом Іоанном Богословом в 43 році вийшла в Ефес, у якому проповідувати Євангеліє випав жереб апостолові Іоанну Богословові. Вона була також на Кіпрі у святого Лазаря Чотириденного, який там єпископствував, і на Святій Горі Афонській, про яку, як говорить святий Стефан Святогорець, Матір Божа пророчо сказала: "Це місце буде Мені в жереб, даний Мені від Сина й Бога Мого. Я буду Заступницею місцю цьому й Богу про нього Ходатайкою".

Благоговіння прадавніх християн до Матері Божої було таке велике, що вони зберегли все про Її життя, що тільки могли помітити з Її слів і діянь, і навіть передали нам про Її зовнішній вигляд.

За переказом, заснованим на словах священномучеників Діонісія Ареопагіта († 3 жовтня 96 г.) і Ігнатія Богоносця († 20 грудня 107 г.), святитель Амвросій Медіоланський у творі "Про дів" писав про Матір Божу: "Вона була Дівою не тілом тільки, але й душею, смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, непросторікувата, любителька читання, працьовита, цнотлива в мові. Правилом Її було – нікого не ображати, усім бажати добра, почитати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, бути розсудливою, любити чесноти. Коли Вона хоч би виразом обличчя скривдила батьків, коли була в незгоді з рідними? Коли погордилася перед людиною скромною, посміялася над слабким, ухилилася від незаможного? У Неї не було нічого суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях: рухи скромні, хода тиха, голос рівний; так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти. Усі дні Свої Вона перетворила на піст: сну віддавалася тільки на вимогу потреби, але й тоді, як тіло Її спочивало, духом Вона пильнувала, повторюючи в сні читане, або міркуючи про приведення у виконання припущених намірів, або передбачаючи нові. З будинку виходила тільки в церкву, і то в супроводі рідних. Втім, Вона хоча й була поза будинком Своїм у супроводі інших, але кращим стражем для Себе була Вона Сама; інші опікували тільки тіло Її, а вдачі Свої Вона дотримувала Сама". За переказом, збереженим церковним істориком Никифором Каллістом (ХIV ст.), Матір Божа "була росту середнього або, як інші говорять, трохи більш середнього; волосся золотовидне; очі швидкі, із зіницями ніби кольору маслини; брови дугоподібні й помірно-чорні, ніс довгастий, вуста квітучі, сповнені солодкої мови; обличчя не кругле й не гостре, але трохи довгасте; кисті рук і пальці довгі... Вона в бесіді з іншими зберігала благопристойність, не сміялася, не обурювалася, особливо не гнівалась; зовсім неманірна, проста, Вона нітрохи про Себе не думала й, далека від зніженості, відрізнялася повною смиренністю. Щодо одіянь, які носила, Вона задовольняла їхнім природнім кольором, що ще й тепер доводить Її священний головний покрив. Коротко сказати, у всіх Її діях виявлялася особлива благодать"…

Обставини Успіня Божої Матері відомі в Православній Церкві від часів апостольських... До часу Свого блаженного Успіня Пресвята Діва Марія знову прибула в Єрусалим. Слава Її як Матері Божої уже поширилася по землі й багатьох заздрих і гордих озброїла проти, які замірялися на Її життя; але Бог зберігав Її від ворогів.

Дні і ночі Вона проводила в молитві. Нерідко Пресвята Богородиця приходила до Святого Гробу Господнього, воскуряла тут фіміам і схиляла коліна. Не раз намірялися вороги Спасителя перешкодити відвідувати Їй святе місце й випросили в первосвящеників стражу для охорони Гробу Господнього. Але Свята Діва, ніким не зрима, продовжувала молитися перед ним. В одне з таких відвідувань Голгофи перед Нею став Архангел Гавриїл й возвістив про Її швидке переселення із цього життя в життя Небесне, вічно блаженне. У підтвердження Архангел вручив Їй пальмову гілку. З Небесною звісткою вернулася Божа Матір у Віфлеєм із трьома дівами, що Їй прислужували. Потім Вона викликала праведного Йосипа з Аримафеї й учнів Господа, яким возвістила про Своє швидке Успіння. Пресвята Діва молилася також, щоб Господь послав до Неї апостола Іоанна. І Дух Святий захопив його з Єфеса, поставивши поруч із тим місцем, де лежала Матір Божа. Після молитви Пресвята Діва воскурила фіміам, і Іоанн почув голос із Небес, що закінчив Її молитву словом "Амінь". Божа Матір зауважила, що цей голос означає швидке прибуття апостолів і Святих Сил Безтілесних. Апостоли, число яких і обчислити не можна, злетілися, говорить святий Іоанн Дамаскін, подібно хмарам і орлам, щоб послужити Матері Божій. Побачивши один одного, апостоли раділи, але в здивуванні взаємно запитували: для чого Господь зібрав їх в одне місце? Святий Іоанн Богослов, з радісними сльозами вітаючи їх, сказав, що для Божої Матері прийшов час відійти до Господа. Увійшовши до Матері Божої, вони побачили Її благоліпно сидячою на ложі, сповнену духовної радості. Апостоли вітали Її, а потім повідали про їхнє чудесне перенесення з місця проповіді. Пресвята Діва прославляла Бога, що Він почув Її молитву й виконав бажання Її серця, і почала бесіду про майбутню Її кончину. Під час цієї бесіди також чудесним образом став і апостол Павло з учнями своїми: Діонісієм Ареопагітом, чудовим Ієрофеєм, Божественним Тимофієм і іншими із числа 70 апостолів. Усіх їх зібрав Святий Дух, щоб вони сподобилися благословення Пречистої Діви Марії й благоліпніше влаштували поховання Матері Господньої. Кожного з них Вона призивала до Себе по імені, благословляла й хвалила віру і їх праці в проповіданні Христова Євангелія, кожному бажала вічного блаженства й молилася з ними про мир і благостояння всього світу.

Настала третя година, коли повинне було відбутися Успіня Божої Матері. Палала безліч свічок. Святі апостоли з піснями оточували благоліпно прикрашений одр, на якому лежала Пречиста Діва Богородиця. Вона молилася чекаючи Свого відходу й пришестя Свого жаданого Сина й Господа. Раптово запалало невиражене Світло Божественної Слави, перед Яким померкли свічі, що горіли. Ті, що бачили, вжахнулися. Верх приміщення ніби зник у променях неосяжного Світла, і зійшов Сам Цар Слави, Христос, оточений безліччю Ангелів, Архангелів і інших Небесних Сил із праведними душами праотців і пророків, колись передвозвіщавших про Пресвяту Діву. Побачивши Свого Сина, Божа Матір викликнула: "Величит душа Моя Господа, и возрадовася дух Мой о Бозе, Спасе Моем, яко призре на смирение рабы Своея " – і, піднявшись із ложа для зустрічі Господа, поклонилася Йому. Господь запрошував Її в обителі Вічного Життя. Без усякого тілесного страждання, ніби в приємному сні, Пресвята Діва передала душу в руки Свого Сина й Бога.

Тоді почався радісний Ангельський спів. Супроводжуючи чисту душу Богонареченої з побожним страхом як Цариці Небесної, Ангели волали: "Радуйся, Благодатная, Господь с Тобою, благословенна Ты в женах! Се Царица, Богоотроковица, прииде, возьмите врата, и Сию премирно подъимите Присносущую Матерь Света; Тоя бо ради всеродное человеком спасение бысть. На Нюже взирати не можем и Той достойную честь воздати немощно " (стихира свята на "Господи, воззвах"). Небесні врата піднялися, зустрівши душу Пресвятої Богородиці, Херувими й Серафіми з радістю прославили Її. Благодатна особа Богоматері сіяла славою Божественного дівоцтва, а від тіла розливалися пахощі.

Чудовим було життя Пречистої Діви, дивовижним й Успіння Її, як оспівує Свята Церква: "Бог вселенной показует на Тебе, Царица, чудеса, превышающие законы природы. И во время Рождения Он сохранил Твое девство, и во гробе соблюл от истления тело Твое" (канон 1, пісня 6, тропар 1). Благоговійно й зі страхомлобизаючи пречисте тіло, апостоли освячувалися від нього й сповнювалися благодаті й духовної радості. Для більшого прославлення Пресвятої Богородиці всемогутня сила Божа зціляла хворих, що з вірою й любов’ю доторкалися до священного одру. Оплакавши свою розлуку з Матір'ю Божою на землі, апостоли приступили до поховання Її пречистого тіла. Святі апостоли Петро, Павло, Яків з іншими із числа 12 апостолів понесли на своїх плечах одр, на якому лежало тіло Пріснодіви. Святий Іоанн Богослов ішов спереду з райською світлозарною гілкою, а інші святі й безліч вірних супроводжували одр зі свічами й кадилами, співаючи священні пісні. Цей урочистий хід почався від Сіону через увесь Єрусалим у Гефсиманію.

При першому його русі над пречистим тілом Богоматері й усіма, що проводжали Її раптом з'явилося велике і світлозарне коло з хмар, на зразок вінця, і до лику апостолів приєднався лик Ангельський. Чувся спів Небесних Сил, що прославляли Божу Матір, який вторив земним голосам. Це коло з Небесними співаками й сяйвом рухалося по повітрю й супроводжувало хід до самого місця поховання. Невіруючі жителі Єрусалима, уражені надзвичайною величчю похоронного ходу й озлоблені почестями, що віддаються Матері Ісуса, донесли про це первосвященикам і книжникам. Палаючи заздрістю й помстою до всього, що нагадувало їм Христа, вони послали своїх слуг, щоб вони розігнали тих, що супроводжували, і саме тіло Матері Божої спалили. Збуджений народ і воїни з люттю кинулися на християн, але вінець з хмар, що супроводжував з повітря хід, опустився до землі і ніби стіною відгородив його. Переслідувачі чули кроки й спів, але нікого з тих, що проводжали, не бачили. Багато хто з них був уражений сліпотою. Іудейський священик Аффонія із заздрості й ненависті до Матері Ісуса Назорея прагнув перекинути одр, на якому лежало тіло Пресвятої Діви, але Ангел Божий невидимо відітнув його руки, які доторкнулися до труни. Бачачи таке чудо, Аффонія покаявся й з вірою сповідав велич Матері Божої. Він одержав зцілення й примкнув до сонму, що супроводжував тіло Богоматері, ставши ревним послідовником Христа. Коли хід досяг Гефсиманії, там із плачем і риданням почалося останнє цілування пречистого тіла. Лише до вечора святі апостоли змогли покласти його в труну й закрити вхід у печеру більшим каменем. Три дні вони не відходили від місця поховання, творячи безперестанні молитви й псалмоспівання. По премудрому баченню Божому апостолові Фомі не призначено було бути присутнім при похованні Матері Господньої. Прийшовши в третій день у Гефсиманію, він з гіркими сльозами впав перед гробовою печерою й голосно висловлював жаль про те, що не удостоївся останнього благословення Матері Божої і прощання з Нею. Апостоли в сердечній жалості до нього наважилися відкрити печеру й доставити йому розраду – поклонитися святим останкам Пріснодіви. Але, відкривши гроб, вони знайшли в ньому одні тільки Її похоронні пелени й переконалися в такий спосіб у чудовому вознесінні Пресвятої Діви з тілом на Небо.

Ввечері в той же день, коли апостоли зібралися в будинку для підкріплення себе їжею, їм з'явилася Сама Матір Божа й сказала: "Радійте! Я з вами – в усі дні". Це так обрадувало апостолів і всіх, хто був з ними, що вони підняли частину хліба, що поставляється на трапезу на згадку Спасителя ("частина Господа") і викликнули: "Пресвята Богородиця, допомагай нам". (Цим був покладений початок чину приношення панагії - звичаю приношення частини хліба на честь Матері Божої, який і донині зберігається в монастирях.)

Пояс Богоматері, Її святі одежі, збережені із благоговінням і розділяємі по землі на частини, творили й творять чудеса. Її численні ікони всюди виливають потоки зцілень і знамень, а святе тіло Її, узяте на Небо, свідчить про наше майбутнє перебування з ним. Воно не залишене випадковим змінам минущого миру, але незрівнянно більш возвишене преславним вознесінням на Небеса.

Пресвята Богородиця, допомагай нам