Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

Деталі

Опубліковано: Четвер, 21 листопада 2013, 12:19

Автор: Ігор Дідух

Перегляди: 1803

Переклад проповіді архимандрита Кирила (Павлова)

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри, сьогодні ми урочисто вшановуємо всі Небесні безтілесні Сили на чолі з Архістратигом Божим Михаїлом. Зі слова Божого нам відомо, що Господь раніше видимого матеріального світу з його мешканцем, людиною, створив світ невидимий, духовний, світ чистих безтілесних Ангелів, по чисельності своїй в кілька разів переважаючих людей. Святий пророк Мойсей, оповідаючи про створення світу, говорить, що «… в начале сотвори Бог небо и землю» (Бут. 1, 1). Під небом Святі Отці розуміють не тільки небесну твердь, але й світ духовний, ангельський, житло безтілесних. Ангели, перевершуючи людину своєю міццю, силою й премудрістю, створені Богом, як і люди, для блаженства, для прославляння імені Божого. Вони, як найчистіші й святі духи, безперестанно споглядаючи Лице Отця Небесного, незмовчно славословлять несповідиму Його велич і від Престолу Його благодаті низпосилаються на землю в нижній світ до людини, що бідує.

Святий апостол Іоанн Богослов говорить, що під час одного з бувших йому видінь він чув глас Ангелів багатьох навкруги Престолу Божого (Откр. 5, 11). Що це за глас, що безупинно славословить Бога, пояснює нам старозавітний пророк Ісаія, який бачив, як Серафими стояли окрест Престолу Божого й, взиваючи один до одного, говорили: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, исполнь вся земля славы Его» (Іс. 6, 3)!

Святий апостол Павло в нині прочитаному посланні з почуттям подяки до Бога за Його перевершуючу розуміння любов до людини наводить наступні слова святого псалмопівця Давида: «Что значит человек, что Ты помнишь его? или сын человеческий, что Ты посещаешь его? Не много Ты унизил его пред Ангелами; славою и честью увенчал его, и поставил его над делами рук Твоих» (Євр. 2, 6-7). Господь так возлюбив людину, що Ангелів Своїх поставив оберігати його на всіх його шляхах. Таке ставлення Господа до роду людського Псалмопівець зображує нам у наступних словах: «Ангелом Своим заповесть о тебе, сохранити тя во всех путех твоих. На руках возмут тя, да не когда преткнеши о камень ногу твою» (Пс. 90, 11-12). Як утішливо це для людини, яка й у зовнішньому світі, і у власному своєму серці піддається тисячократним нападам ворогів лукавих і сильних! Утішливі ці слова стосуються кожного з нас, що мають надію через віру в Божественного Викупителя успадковувати вічне спасіння, тому що апостол Павло ясно говорить: «Не вси ли (Ангелы) суть служебнии дуси, в служение посылаеми за хотящих наследовати спасение» (Євр. 1, 14)? Отже, усі ми маємо Ангелів-Хранителів, сильних міцністю й завжди готових на допомогу нам.

За Божественним Писанням, Ангели – істоти безтілесні, духовні; отже, і саме їхнє спілкування з нами повинне бути тільки духовним, тобто безпосередньо вони можуть діяти тільки на духовну нашу природу й уже через неї простирати свої доброчинні дії й на весь наш тілесний організм, і на всі види нашої діяльності. Служіння Ангелів людині починається з часу народження нашого від води й Духа. Чисту душу новохрещеного бере Ангел-Охоронець його під своє піклування, дбайливо опікує від усіх небезпек і ростить її, до часу, коли новохрещений не зміцниться смислом і не буде ясно відрізняти добро від зла.

Дитина являється в світ слабкою, вона вимагає не тільки материнського піклування, але й вищої допомоги, тому Бог-Промислитель і призначає їй Ангела-Охоронця. Ангел-Хранитель своїми нематеріальними крилами осіняє й зберігає дитя, як дорогоцінний витвір Божий, доручений його нагляду. Дитина має душу розумну, по чистоті й безвинності близьку до духів безтілесних, тому з душею дитини Ангел-Охоронець перебуває невідступно. От чому нерідко з вуст дітей і виходять дивовижно премудрі слова, ніби пророчі, або які-небудь застереження, або умиротворення, або говорять вони про Бога й про рай, про Небо з такою разючою премудрістю. Усе це є відгомін того, що таємничо навіює дитині Ангел.

Поступово зростаючи від сили в силу, дитина стає отроком. Прийшовши у цей вік, вона починає захоплюватися забавами, іграми, і тут потрібен особливий батьківський догляд, але він не завжди буває. І от у цей час Ангел-Хранитель застерігає від лиха й від небезпеки. Дитя-сирота у кому може знайти собі захист, як не в Ангелові-Хранителеві?

Так само, вступивши у вік пізнання добра й зла, ми, хоча й водимося своїм розумом, але не можна сказати, щоб ми й тоді не потребували керівництва й охорони святих Ангелів. Напроти, наше життя стає складнішим і турботи різноманітнішими, тому й у піклуванні ангельському відчуваємо ми тоді ще більший нестаток. Усе наше життя повинне бути постійним пильнуванням, тому що найменше моральне приспання, неуважність до себе, розсіяність, захоплення задоволенням подають ворогу можливість ввергати в нас гріховні помисли й почуття навіть при найкращих наших нахилах і самих прекрасних намірах.

Апостол Петро говорить: «Трезвитеся, бодрствуйте, зане супостат ваш диавол, яко лев рыкая, ходит, иский кого поглотити» (1 Пет. 5, 8). Але чи легко людині серед потреб, серед суєти й розваг світу перебувати постійно в напруженому стані пильнування? Усі ми час від часу віддаємося дрімоті, моральному приспанню. Але на стражі у усіх нас є наші Ангели-Хранителі, наші друзі й небесні заступники. На життєвому шляху нерідко чується їхній голос: «Остережися, куди пішов? Вернись!» Вони будять дрімаючу нашу совість і опікують нас, щоб ми не спотикнулися об камені спокуси, виправляють недоліки нашої ушкодженої природи, очищаючи наші думки й почуття від гріховної домішки, і доставляють випадки для вдосконалення кращих наших властивостей і дарувань.

Коли серед неуважного й порочного життя ви раптом почуваєте огиду до гріха й у вас під впливом світлих думок з'являється бажання перемінити спосіб життя, це значить, що Ангел-Хранитель улучив зручну хвилину, представив перед внутрішніми очима вашими гріх у всій його повноті й мерзенності. Навіть сам сон наш опікується Ангелом-Хранителем. Ангел-Хранитель сприяє нам і в здійсненні молитви нашої до Бога, будячи в нас почуття розчулення. Преподобний Іоанн Лєствичник говорить: «Когда при каком-нибудь изречении молитвы своей почувствуешь внутреннее услаждение или умиление, то остановись над оным. Ибо тогда Ангел-Хранитель молится вместе с тобою».

Служіння святих Ангелів не обмежується тільки земним життям. Вони будуть супроводжувати нас і при вступі у світ загробний. При закінченні нашого мандрівного життя, коли ні друзі, ні рідні не зможуть уже подати нам допомогу, Ангел-Хранитель буде нам дуже необхідний. Він і тоді не залишить нас, усіма залишених. Ми не можемо цілком уявити собі свого становища у світі іншому, для нас невідомому, того жаху, який опанує нами при усвідомленні пороків і гріхів, нами вчинених, і при думці, що скоро повинні ми стати перед Лицем Самого Бога – Судії Праведного. Таким чином, Ангели-Хранителі наші завжди перебувають при нас, усюди супроводжують нам, якщо тільки ми самі не відганяємо їхнім своїм гріховним життям. У такому випадку вони відступають від нас і ремствують, і місце їх заступає ворог наш – диявол.

«Как пчел отгоняет дым и голубей смрад, – говорить святитель Василь Великий, – так и Хранителя нашего Ангела отдаляет многоплачевный и смердящий грех». Одного разу святитель Христовий Нифонт побачив юнака, що стояв біля воріт одного будинку й плакав, і запитав його: «Что ты стоишь здесь и плачешь?» Юнак відповідав: «Я – Ангел, посланный Господом на сохранение человека, который пребывает уже несколько дней в сем непотребном доме. Стою же здесь потому, что не могу приблизиться к грешнику, плачу оттого, что теряю надежду привести его на путь покаяния». Святому Пахомію Великому Ангел одного разу говорив: «Кто чрез свою худую жизнь сделался мертвым для Бога и добродетели, тот смердит в тысячу раз хуже мертвого тела, так что мы никоим образом ни стоять рядом, ни пройти около не можем».

Чому ж ми часто падаємо, терпимо нещастя й не одержуємо допомоги від Ангелів і що потрібно, щоб Ангели-Хранителі опікували нас на шляхах нашого життя? Вплив Ангелів на людину буває духовним, тобто на духовну природу. Тому, чому більш людина живе у світі духовному, чому більше вона слідує у своїх вчинках не прагненням плотським, але впливу освічених євангельським навчанням розуму й совісті, тем здібнішою буває вона до найближчого спілкування з Небесними Силами й тим більше користується їхнім небесним заступництвом і допомогою. Але ми, по більшій частині, живемо не за духом, а по плоті. Приліплюючись усім серцем до предметів чуттєвих, бігаючи за примарами задоволень, здебільшого проводячи час серед суєти й неуважності мирської, ми дуже рідко піднімаємося своїми думками до світу духовного. У цьому причина, чому не одержуємо ми допомоги від Ангелів.

Люди благочестиві жваво відчували й близькість до себе Ангелів-Хранителів, і їх допомогу на всіх шляхах свого життя. Служіння Ангелів людям засвідчене й у Старому, і у Новому Завітах. Вірування в буття Ангелів існувало не тільки в християнському світі, але й у всіх прадавніх релігіях: у персів, греків, римлян, арабів, єгиптян, китайців, індійців, магометан. Тим більше потрібно вірувати в буття Ангелів і нам, християнам, і не тільки вірувати, але й призивати їх у своїх молитвах і в міру сил наслідувати їх у своєму земному житті, щоб по залишенню цього світу удостоїтися разом з ними оспівувати й славити в Трійці поклоняємого Бога, Отця і Сина й Святого Духа.

Амінь.

1960 р.

Архімандрит Кирил (Павлов)